Одного разу Олександрові Македонському подарували два вишукані глеки. Полководцеві вони дуже сподобалися, проте Олександр наказав кинути їх на долівку і розколоти на друзки. Коли його запитали, чому він так учинив, Македонський відповів:
– Невдовзі ці чарівні глечики так чи сяк зазнали би сумної долі, бо мої слуги неодмінно б їх розтрощили. Кожна така втрата змусила би мене сильно тужити й лютувати. То хіба не краще засмутитись один-єдиний раз – і просто зараз, щоби позбутися численних розчарувань у майбутньому?