Якось прийшов учень до свого наставника та й каже:
– Учителю, скільки разів би я не приходив до тебе, аби покаятись у своїх гріхах, і скільки б разів ти не давав мені поради – не можу я виправитися, та й по всьому! То який сенс ходити сюди, якщо після наших бесід я знову починаю грішити?!
– Сину мій, – мовив учитель, – візьми оці два горщики – перший із медом, а другий порожній – і кілька разів перелий мед з одної судини в іншу.
Учень зробив усе так, як наказав йому наставник. Коли він перелив мед учетверте чи вп’яте, вчитель озвався знову:
– А тепер зазирни в порожній глек і понюхай його.
– Гм... – пробурмотів учень, пхаючи носа в порожній глек. – Цей глечик пахне медом, ба навіть на денці лишилося трохи меду!
– Отож-бо, – кивнув учитель. – Так само й мої напучування лишаються на споді твоєї душі.