Ассирійські притчі

Ассирія – це стародавня велична й могутня держава, що колись розташовувалася на території сучасного Іраку. Заснована царем Ассуром у XXIV ст. до н. с., вона проіснувала майже два тисячоріччя – аж до VII ст. до н. е., коли в остаточно знищили Мідійське та Вавилонське царства.

Воєнні походи, що призвели до утворення величезної Ассирійської імперії. розпочалися у другій половині VIII ст. до н. е. Тамтешні царі приєднали до своєї держави всі країни від Середземного моря на заході до ріки Інд на Сході, включно з Месопотамією, Палестиною та Кіпром, а також територіями сучасної Туреччини, Сирії та Єгипту. На упокорених землях було засновано численні провінції, населення яких щороку мусило сплачувати цареві данину, і звідусіль до ассирійських міст скликалися найталаповитіші ремісники. Саме тому в культурі й мистецтві Ассирії помітні впливи інших народів.

Найвищого ступеня могутності Ассирія досягла за часів династії Саргонідів наприкінці VII ст. до н. е. Засновник цієї династії, цар Саргон II, захопив Ізраїльське царство і зруйнував хетські фортеці. А його син Сеннахеріб уславився тим, що після повстання у Вавилоні стер стародавнє місто лиця землі. Обравши за столицю Ніневію, Сеннахеріб значно розширив її територію, спорудив собі новий пишний палац, відбудував чарівні храми, а потому оточив оте все товстезними стінами.

Отож культура Ассирії успадкувала вавилонські традиції. На чолі ассирійського пантеону богів стояв Ашур (Ассур) – покровитель Ассирійського царства, що, за легендою, створив не лише решту богів, а й самого себе. Також в Ассирії шанували Іштар – богиню війни, а ще Раммана – бога-винищувача ворогів, яким допомагали незліченні духи землі та неба.

Найважливіший внесок ассирійців у історію світової культури – це їхні літературні твори. Царські клинописи, що оповідають про події того чи іншого періоду правління, створювались у Месопотамії з давніх-давен, проте лише ассирійці перетворили їх на справжню літературу. Хоча такі клинописи традиційно називають «анналами», тобто літописами, насправді це не так. Вони є радше літературними композиціями, де історичні події прикрашені вигаданими епізодами задля більшої захопливості, а головний герой – цар – показаний виключно добрим, могутнім і справедливим.

Окрім клинописів, в Ассирії були дуже популярні притчі. Завдяки моралі, по-філософському змісту, динамічному, енергійному та яскравому стилю й виразній образності ці мініатюри читаються на одному подиху.