Один святий відлюдник купив за вісімнадцять монет вишуканий пергамент і переписав на нього весь Старий і Новий Заповіт. Та якось завітав до нього знайомий чернець і, побачивши книгу, потай забрав її із собою.
Того самого дня відлюдник намірився почитати, але не знайшов своєї книжки і тут-таки зрозумів, хто її поцупив. Проте посилати когось до ченця й питати, чи, бува, не він узяв книжку, відлюдник не став. Не схотілося йому примножувати гріхи гостя, додаючи до крадіжки ще й брехню.
Тим часом чернець вирушив до сусіднього міста, аби продати книжку за шістнадцять монет. Невдовзі трапився йому й охочий купити коштовну річ. Однак, перш ніж віддати гроші, покупець попросив:
– Довір мені книжку – хочу переконатися, чи вона варта такої ціни.
Чернець погодився, і тоді покупець приніс книжку святому відлюдникові.
– Отче» поглянь на цю книжку! – промовив він. – Скажи, чи варто купувати її за шістнадцять золотих монет?
– Так, це коштовна книжка, – відповів відлюдник. – За неї не шкода віддати таку суму.
Почувши це. покупець повернувся до ченця й заплатив за книжку.
– Тримай свої гроші, – сказав він. – Я показав книжку святому відлюдникові, і він визнав цю річ дуже гарною і цінною.
– Це все, що він тобі сказав? – засумнівався чернець.
– Так, – стенув плечима покупець. – Він більше не промовив жодного слова.
– Отже, я передумав! – скинувся чернець. – Не хочу продавати цю книжку!
Забравши коштовний Заповіт, він помчав до відлюдника, щиросердно вибачився за крадіжку і простягнув йому поцуплену річ.
– Іди з миром, – посміхнувся святий. – Я дарую її тобі!