Якось маленькому поросяті закортіло дістатися протилежного берега річки, бо там лежала величезна купа гною, про яку воно уже давненько марило. Однак, наблизившись до річки, мале засумнівалося, чи зможе перетнути її убрід.
– Цікаво, наскільки тут глибоко? – замислено промовило воно.
– Зовсім не глибоко, – відгукнувся кріт, почувши запитання і зрозумівши, чого саме хоче порося.
– Ти впевнений? – засумнівався малюк.
– Звісно!
Підбадьорений, малий шубовснув у воду – і ледь не потонув! Дно понад берегом стрімко знижувалося, тож дістатися берега пішки було дуже важко. Тому, ступивши зрештою на берег, малюк напосівся на крота.
– Дивина та й годі, – стенув плечима кріт. – Навіть дрібним качкам вода у цій річці сягає грудей...