Одного разу зустрів цар старця, який вдав із себе божевільного.
– Звідки ти йдеш, мандрівнику? – запитав повелитель.
– З пекла, – відповів той.
– І що ти робив там?
– Мені потрібен був вогонь, щоб розігріти їжу. І я вирішив запитати, чи не поділяться жителі пекла зі мною вогнем.
– Ну і що? Узяв вогню? – поцікавився цар.
– Ні, тамтешній цар відповів, що в нього немає вогню.
– Як же так?
– Я теж здивувався, – сказав старець. – На що хазяїн пекла відповів: – У нас тут немає вогню, кожен приносить сюди свій власний. Цей-то вогонь і палить його.