Даоські притчі

Даоські притчі виникли як відгук релігійного вчення даосизму, що виникло в Давньому Китаї близько VI ст. до н. е. Це вчення базується на досить складній системі символіки єднання та взаємодії трьох світів: загального, космічного в внутрішнього (людського). Даосизм передбачає особливе розуміння світобудови та сутності всього життя. Засади даного вчення сформулював давньокитайський філософ Лао-Цзи.

Про Лао-Цзи (чиє ім’я означає «велике дитя») – головного вчителя даосизму – мало що відомо. Подейкують, ніби він був охоронцем царських архівів і жив досить довго. За легендою, Лао-Цзи народився від самого себе, із себе ж розгорнув Усесвіт і являвся світові аж сімдесят два рази!

Ось лиш деякі висловлювання великого вчителя: «Єдиний гріх, який не можна відпустити, – пристрасті»; «Той, кому достатньо самого себе, – багатій»; «Чим більше накопичиш, тим більше й утратиш»; «Хто багато говорить, той часто-густо потерпає від невдач»; «Закон гідних – роби добро і не сварися»; «Найстрашніша помилка – недооцінювати супротивника»; «Той, хто думає, що знає все, – нічого не знає». Лао-Цзи залишив нащадкам провідну книгу даосизму «Дао-Цзин. Трактат про і Шлях і Доброчинність». У сучасному виданні даоський канон налічує 1120 томів.

Згідно з даосизмом, світ від початку гарний у своєму природному стані, тому він має залишатися таким завжди. Ніхто не повинен втручатись л у природний плин подій, оскільки все у Всесвіті породжене космічним шляхом, шляхом Дао. Дао – це універсальний закон буття, що передбачає цілковиту єдність світу. Дао панує завжди, всюди і в усьому, беззаперечно й безмежно. Його ніхто не створював, зате все на світі виникає від нього, щоби згодом, здійснивши кругообіг, знов у нього повернутися. Невидиме і нечутне, недосяжне для органів людського чуття, постійне та невичерпне. Дао дає початок, форму та ім’я всьому сущому на Землі. Кожна річ, кожна істота є частиною цього нескінченного й безупинного потоку – джерела гармонії та рівноваги.

Дао виявляє себе в кожній окремій людині, одначе людина – то лише часточка мінливого Всесвіту, де немає нічого постійного та абсолютного і де повсякчас відбувається взаємодія двох протилежностей – Інь та Ян, жіночого і чоловічого, Землі й Неба. Інь та Ян існують у кожній речі, протиставляючись і водночас доповнюючи одне одного. Подібно до Всесвіту, людське єство сповнюється життя завдяки диханню, яке складає Інь та Ян. Феномен життя ототожнюється з отим диханням, що міститься в кожному життєвому прояві. Якщо берегти його й постійно підживлювати, людина досягне безсмертя!

За канонами даосизму, все в світі сповнене єдиної енергії Ци. Дитина народжується від змішаної Ци батька та матері. Потому людина живе, продовжуючи насичувати організм зовнішньою енергією Ци, яку всотує в себе завдяки спеціальним вправам і здоровому харчуванню.

Даосизм навчає людину споглядати життя, оскільки життя кожного з нас – це повернення до вічного та непохитного, повернення до свого коріння. Тому слід уникати будь-яких зусиль і намагатися досягти вищого духовного стану, що допоможе подолати земні пристрасті та бажання й поринути у спілкування з божественним Дао. Лише той, хто прагне дослухатися до самого себе, занурюючись у свій внутрішній світ шляхом медитації, спроможний відчути ритм світобудови і досягнути цілковитого раювання.

Панівний принцип даосизму – бездіяльність, відмова від цілеспрямовані дії, що суперечила би природному ладу. Даосизм пропонує дозволити всьому сущому плинути за течією. Ніхто не повинен втручатись у самовільний хід процесів та подій, адже природний життєвий лад незрівнянно мудріший за будь-яку людину. Отже, люди роблять помилку, силкуючись удосконалити навколишній світ, оскільки марно намагатися замінити мудрість Усесвіту власними обмеженими знаннями. Набагато розумніше лишити все як є і дати людям спокій – тільки так вони зможуть досягти вищого духовного розвитку і щастя, не гаючи часу на безглузду марноту.