Один цар вирішив улаштувати випробування для своїх підданих, аби визначити, хто з них гідний обійняти високу державну посаду. У призначений день його оточив натовп сильних та мудрих мужів.
– Вітаю, шановні, – мовив цар. – Маю для вас вельми непросте завдання, і мені цікаво, хто здатен із ним упоратися.
Затим він підвів підданих до величезного замка – такого неоковирного, якого доти ніхто ніколи не бачив!
– Це найбільший і найважчий замок у моєму царстві, – пояснив володар. – Ну ж бо, хто зможе відімкнути його?
Ті, кого вважали мудрими, першими наблизилися до замка і заповзялись оглядати його. Одначе невдовзі зізналися, що не розуміють, як із ним упоратися. Після поразки мудреців решта підданих опустили руки і зневірились у своїх силах.
Проте один радник усе ж таки ризикнув підійти до замка. Спершу він уважно розглянув велета, затим помацав, а тоді взяв і смикнув за нього. Тієї самої миті здоровило відімкнувся, адже просто був не дуже добре замкнений! Усе, що вимагалося, – трохи помізкувати і сміливо діяти!
– Ти посядеш високе місце при моєму дворі, – шанобливо промовив цар. – Мені подобається твоя здатність покладатися не тільки на побачене й почуте, але й також на власні сили. Далеко піде лише той, хто не боїться робити спроби.