Буддистські притчі

Буддистські притчі – це повчальні історії з життя великого Будди та його учнів. Гаутама Будда (реальна людина, одна з найяскравіших особистостей світової історії) був засновником буддизму – величної релігії, що має численних послідовників на всій планеті. Саме послідовники і дали своєму вчителеві ім’я Будда, що із санскриту перекладається як «просвітлений». Власне, підвалини буддистського канону склали оповіді з життя Гаутами, його висловлювання, діалоги з учнями й заповіти, зібрані нащадками після його смерті. Так виникло буддистське вчення, що має на меті відкрити природу людського розуму і сповнити нас мудрості та просвітлення.

Принц Іаутама Сіддхартха Шак’ямуні, нащадок царського роду Шак’я, народився в середині VI ст. до н. е. у маленькому князівстві на півночі Індії. То був особливий час у розвитку духовності Сходу, бо саме тоді з’явилася більшість видатних учителів-філософів: Конфуцій і Лао-Цзи в Китаї, Зара- тустра в Ірані і, звісно, Іаутама Будда в Індії.

До певного віку Гаутама не знав, що таке злидні, адже дитинство та юність він провів у розкоші, пишноті й достатку царського палацу. Проте допитливий юнак повсякчас спостерігав за тим, що діється довкола, і зрештою зрозумів: життя може принести як радощі, так і страждання, ба навіть смерть. Тоді молодий царевич замислився над тим, як допомогти людям уникнути численних страждань і де знайти ліки від лиха. Тож невдовзі він залишив свій палац і вирушив на пошуки. Протягом шести років Гаутама мандрував як монах-аскет, голодував, медитував і опановував різноманітні релігійні вчення. А одного разу, медитуючи під деревом, він вирішив не підводитися доти, доки не осягне сутність усього сущого. Отже, відмежувавшись від навколишнього світу, царевич просидів отак дві доби, а на ранок третьої йому нарешті відкрилась істина – і він став просвітленим, тобто Буддою. Коли його побачили давні знайомі, їх вельми зацікавило, що ж таке він осягнув, тому незабаром навколо Будди почали згуртовуватися учні. Проте мудрець казав їм так: «Неважливо, скільки мудрих слів ти прочитаєш і скільки вимовиш, якщо тобі не вдається застосувати все те в житті». Тож він розпочав учити, як застосувати відкриту йому таїну на практиці.

Отже, які істини лежать в основі буддистського вчення? За словами самого Будди, їх чотири: страждання, його причина і шлях, що допомагає позбутися страждань, а тоді досягти повного визволення. Усе своє життя Будда розтлумачував, як іти отим шляхом.

Уроки Будди спонукали його учнів самотужки шукати відповідей на складні життєві запитання. Доживши до вісімдесяти років, Будда сказав наостанок своїм послідовникам, що вони вже не потребують учителя, бо самі все знають і мають лише працювати над собою. «Виборюйте свій порятунок», – ось що промовив він, перш ніж піти на той світ.

На думку буддистів, Бог живе в кожній людині, а все, що її оточує, – це прояви Бога. Тобто, за буддистською філософією, потенційно безсумнівна істина (те, що називають Богом) міститься в кожному з нас, складаючи підґрунтя нашої свідомості. Буддисти кажуть, що будь-яка людина, спроможна викинути зі свідомості зайвий баласт, може стати Буддою. Але для досягнення такої мети слід дотримуватися «середнього шляху» і не вдаватись у крайнощі. Адже для людини однаково шкідливими є звички як задовольняти примхи власного тіла, так і катувати його.

Окрім того, буддизм увібрав давнє індійське вчення про відродження та карму, яке наголошує, що людина несе повну відповідальність за всі свої вчинки.

Буддисти наголошують, що у світі немає нічого постійного, бо природа взагалі мінлива. Усе живе, помираючи, нікуди не зникає, а перероджується знов і знов, утворюючи вир безперервних народжень та смертей. У цьому й полягає сутність життя.

Колесо переселення людського духу з однієї фізичної форми до іншої називається сансарою. Той, хто пройшов усю сансару, досягає найвищої мети духовного буття – просвітлення. До речі, перевтілення на шляху до цілковитої нірвани можуть бути найрізноманітнішими – від звичайної людини до тварини, божества чи навіть істоти з пекла.

Одним із найважливіших понять буддизму є дхарма. Це закон, за яким утворився й розвивається світ, а також вчення про даний закон і правила, відповідно до яких слід вибудовувати свою поведінку. Буддисти переконані, що кожна дія має свої наслідки – і це беззаперечний закон карми. Власне, карма – це і є дія, що неодмінно спричинює певний результат. Зазвичай люди не усвідомлюють ані причин, ані наслідків власних учинків, тому й не розуміють, звідки на їхню голову падає лихо і чому трапляється радість чи везіння. Насправді – вважають буддисти – усі ці нещастя та радощі є безпосереднім результатом учинків людини: скоївши якесь зло, ми не можемо уникнути покарання, а зробивши добро, дістаємо винагороду. Загалом усе здійснене людиною в одному житті призводить до сукуп-ного результату, що стає точкою відліку нового етапу розвитку чи деградації.

Іще одна підвалина буддизму – співчуття, повна відмова від заподіяння шкоди іншим істотам. Приязне ставлення до всього живого сприяє накопиченню великої кількості позитивної енергії. Дотримуючись такого доброчинного способу життя, буддист поступово починає помічати безглуздя життєвого виру, тому в нього виникає бажання відокремитися від буденної марнота. Прагнучи повного очищення свідомості, він вдається до медитацій, що допомагають вгамувати тіло й думки задля того, аби згодом буддист зміг без слів відчути істину в собі.

Будда повторював своїм учням: «Я навчаю вас лиш одному – звільненню від страждань. Запам’ятайте: найважливіше сховане у вас усередині». Його проповіді тривали щонайменше сорок років, унаслідок чого ведична культура стала геть інакшою, збагатившись новими принципами та вимогами. Сутність духовної практики буддизму полягає у пробудженні високих моральних якостей людини задля досягнення нею найвищого просвітлення – нірвани.

Упродовж тривалого історичного періоду буддизм був панівною духовною традицією багатьох країн Азії: Китаю, Непалу, Бірми, Шрі-Ланки, Кореї та Японії. Згодом він зазнав численних змін, проте й досі лишається однією 3 найвпливовіших релігій світу. Тож чудові буддистські притчі й зарай допомагають нам відчути цілісність світу й пізнати самих себе.