Один сліпий умів на дотик угадувати й називати будь-яку тварину, яку йому давали до рук. Та одного разу йому принесли вовченя. Помацавши звірятко, чоловік промовив із сумнівом:
– Не знаю, чиє то дитинча – вовка, лисиці чи ще когось подібного, але скажу напевне: до овечої отари його краще не пускати!
* * *
На запитання, як викоренити злочинність серед людей, Солон відповів:
– Треба, аби і постраждалим, і не постраждалим було однаково кепсько.
* * *
Одного дня цар Перікл поринув у різноманітні нагальні справи, а тим часом мудрець Анаксагор – тоді вже старенький дідусь – лежав сам-один у ліжку, накрившись із головою, аби заморити себе голодом. Почувши про це, Перікл негайно примчав до старого і заповзявся вмовляти його не робити дурниць. Звісно, цар шкодував радше не його, а себе – адже Анаксагор був незамінним радником у державних справах.
– Перікле! – прошепотів мудрець, визираючи з-під покривала. – Той, кому потрібне світло, постійно підливає олію в лампаду.
* * *
Якось Горгія запитали:
– Завдяки якому способу життя ти досягнув глибокої старості?
– Я ніколи нічого не робив лише заради власної втіхи, – відповів Горгій.
* * *
Коли Анаксагор помирав у Лампасаку, друзі поцікавилися, чи не бажає він, коли щось трапиться, аби його перевезли на батьківщину в Клазомени.
– Нема потреби, – похитав головою мудрець. – Шлях до пекла звідусіль однаковий.
Колись філософа Анахарсіса запитали: – Що є ворожим до людей?
– Самі люди, – пролунала відповідь.
***
Якось мудрецю Піттаку поставили запитання, що є благодатним.
– Час, – відповів той.
– А що є надійним?
– Земля.
– А ненадійним?
– Море.