Індійські притчі

Індійські притчі вважаються першими мудрими оповіданнями, що дійшли до нас із сивої давнини. Адже Індія – країна надзвичайно багатої історії та культури – населена нащадками однієї з найвеличніших прадавніх цивілізацій. Аж до середини III тисячоліття до н. е. на території Індії проживали племена дравідів, чий рівень культури анітрішечки не поступався розвитку народів Давнього Єгипту та Месопотамії. Згодом країну захопили індоарійські племена, які змішались із дравідами і видозмінили їхню культуру. Відтоді в Індії запанував індуїзм, у якому поєдналися ведична релігія, брахманізм і всілякі народні вірування. Наразі це третя за кількістю послідовників релігія світу – її випереджають лише християнство та іслам.

Отож головна священна книга індуїзму – Веди – є найдавнішим священним писанням у світі. Недаремно ця назва із санскриту перекладається як «знання». За словами вчених, засади ведичного вчення були занотовані давньоарійською мовою на шкурах тварин тисячі років тому, проте згодом їх було безповоротно втрачено. Подейкують, що перша частина Вед існувала вже в XIV ст. до н. е., переходячи від уст до вуст протягом багатьох сторіч, так само як епічні поеми «Рамаяна» і «Махабхарата».

Однією з найяскравіших рис ведичної релігії є вшанування численних богів, зазвичай наділених людськими якостями. Загалом, в Індії існувало безліч теорій щодо природи Бога, проте всі вони розглядали Бога у трьох подобах: перша проходить сяйвом крізь Усесвіт; друга ховається в серцях людей і тварин; третя виявляється в різних формах вищих сил.

Головними богами Давньої Індії вважалися Брахма – творець Усесвіту; Вішну – втілення світового ладу, провісник істини та вищого закону; Шива – багаторукий володар часу; Шакті – дружина Шиви, яка випромінює творчу енергію; Індра – призвідник усіх світових війн, відповідальний за громи та блискавиці; Агні – господар вогню та світла, всеосяжний Початок, що пронизує світобудову; Ганеша – уособлення мудрості та добробуту тощо. Аби заслужити прихильність усіх цих богів, давні індійці приносили їм жертви, прохаючи зміцнити здоров’я, збільшити статки, подарувати дітей чи просто допомогти у скрутну мить.

Система вірувань індуїзму настільки складна і розмаїта, що в ній складно знайти певну провідну доктрину, слушну для кожного відгалуження цієї релігії. Однак існують спільні поняття, якими послуговуються геть усі індуси, як-от: сансара – кругообіг народження та смерті, що передбачає переселення душі з одного тіла до іншого (тварини, людини, ба навіть бога); дхарма – морально-етичні обов’язки; карма – вплив дій та вчинків людини на її подальшу долю, включно з переродженням після смерті й спокутуванням колишніх гріхів уже в новому тілі.

Окрім того, мешканці Давньої Індії вважали, що вся природа (жива і нежива), усі гори, річки та рослини мають у собі божественну силу. Створюючи міфи, люди намагалися пояснити, як було створено світ і все живе на Землі. Тому їхні притчі допомагають осягнути глибину, красу та витонченість духовної думки давніх індійських народів.