Єврейські притчі
- Хвилина життя (єврейська притча)
- Висновок (єврейська притча)
- Сонце і Місяць (єврейська притча)
- Гора та море (єврейська притча)
- Усього один кавун (єврейська притча)
- Подарунки старості (єврейська притча)
- Чорний та білий камінчик (єврейська притча)
- Увічливість понад усе (єврейська притча)
- Справжнє впокорення (єврейська притча)
- Ніхто не любить (єврейська притча)
- Двоє царів (єврейська притча)
- Буханець хліба (єврейська притча)
- Іще краще (єврейська притча)
- Прості ліки (єврейська притча)
- Далекоглядність (єврейська притча)
- Розумна миша (єврейська притча)
- Діра у днищі (єврейська притча)
- Лісова пожежа (єврейська притча)
- Сила коней (єврейська притча)
- Чобіток (єврейська притча)
- Усе пізнається в порівнянні (єврейська притча)
- Простий глек (єврейська притча)
- Покарання (єврейська притча)
- Три дарунки (єврейська притча)
- Розумний кравець (єврейська притча)
- На селі (єврейська притча)
- Найжадібніший (єврейська притча)
- Двоє господарів (єврейська притча)
- Правосуддя можливе (єврейська притча)
- Розкаяння (єврейська притча)
- На свій розсуд (єврейська притча)
- Нетактовність (єврейська притча)
- Над урвищем (єврейська притча)
- Непрохані гості (єврейська притча)
- Брак часу (єврейська притча)
- Краще не знати (єврейська притча)
- На Бога сподівайся, та на себе покладайся (єврейська притча)
- У пошукав їжі (єврейська притча)
- Усе на краще (єврейська притча)
- Сіль (єврейська притча)
- Два запитання (єврейська притча)
- Погляд та подих (єврейська притча)
- Найбільша цінність (єврейська притча)
- По заслузі (єврейська притча)
- Своє світло (єврейська притча)
Єврейські притчі відображають спосіб життя та національні звички давньоєврейського народу. Величезний вплив на них справили засади юдаїзму – однієї з панівних релігій світу, що почала формуватися у III ст. до н. е. на Близькому Сході – у Єгипті. Вавилоні та Юдеї.
Слово «юдаїзм» походить від імені Юди, четвертого сина Якова, чиї нащадки створили Юдейське царство зі столицею в Єрусалимі. А самі юдеї – народ Юди – стали головними носіями єврейської культури.
Загалом, юдаїзм як релігія – це найважливіший складник усієї єврейської цивілізації. Ґрунтуючись на глибокій релігійності, він наголошує, що світобудова зобов’язана своїм існуванням волі єдиного для всіх, усемогутнього та вічного Бога. Саме Бог створив світ, а отже, Він охороняє природу і розпоряджається долею всього живого. Історія – це нескінченний рух людства, керованого Богом, втілення Його плану Творення. Взаємодія Бога з історією людства докладно висвітлена у Старому Заповіті.
Людина в юдаїзмі – це невмируща духом істота, створена Богом за своєю подобою, і її призначення – нескінченне всебічне самовдосконалення. Кожна людина є Божою дитиною, тому шлях до вдосконалення відкритий геть усім.
Для досягнення свого призначення людина від самого народження отримує всі потрібні засоби. І хоча Бог за потреби скеровує її в правильному напрямку, вона має повну свободу волі.
Головний закон у юдейській традиції носить назву галаха. Він утворює збірку заповітів та правил, що охоплюють духовне, родинне й суспільне життя євреїв, а отже, регулює не лише здійснення всіх релігійних обрядів, але й буденне життя спільноти. За законами юдаїзму, того, хто не дотримується Закону Божого, неодмінно буде покарано.
За легендою, закони галахи були передані Мойсею особисто Богом під час одкровення на горі Синай. Довгий час їх передавали з уст до уст, а згодом записали під назвою П’ять книг Мойсея і в такому вигляді включили до єврейської Біблії (Тамах). Окрім П’яти Мойсеєвих книг, єврейська Біблія містить 24 розділи: 8 книг Пророків, 11 книг Писань і Тору. Тора – це так звана угода між Богом та єврейським народом, що визначає їхні взаємні обов’язки.
Власне, в Законі Божому проголошуються провідні засади моралі, яку от: пошана до батьків та старших, турбота про нужденних, повага до чужої власності, обов’язкова допомога тим, кому загрожує небезпека, уникнення брехні та наклепів, гамування своєї люті тощо. Юдаїзм пропонує всім людям та народам узяти на себе необхідний мінімум моральних обов’язків (10 заповітів), а натомість євреїв зобов’язує виконувати всі 613 приписів П’яти книг.
Одна з панівних засад юдаїзму – єдність людського роду, тобто ця релігія передбачає, що всі особистості морально рівні між собою. Відмінності людей та народів обумовлює не раса чи походження, а роль моралі в їхньому житті. Мета юдаїзму полягає в досягненні царства миру та справедливості, яке очолить особлива людина, обрана Богом, – нащадок царя Давида на ім’я Месія. Коли це станеться, людство забуде про поневіряння й визнає владу Бога. Що ж до євреїв, то вони, як Обрані, матимуть власну важливу Місію – донести Божественні істини до решти людей і таким чином допомогти людству наблизитися до Всевишнього. Саме заради втілення такого плану Бог уклав із єврейським народом угоду, подарувавши свій Заповіт.
Божественний Заповіт неможливо скасувати. Він накладає на єврейський народ найвищий рівень відповідальності. Завдяки усвідомленню власної релігійної виключності й особливого призначення євреї неодноразово виживали тоді, коли їх намагалися позбавити національно-політичної ідентичності.