Колись до Афін приїхав учений, який умів за рисами обличчя безпомилково визначати характер людини. І ось привели його до Сократа, не повідомивши, що то є великий філософ. Учений кинув на нього швидкий погляд і тут-таки бовкнув:
– Жадібний, розпусний, гнівливий, нестримний аж до сказу
Афіняни схопилися за животи і вже зібралися були відгамселити вченого, адже в усій Греції не знайшлося б людини добрішої та скромнішої за Сократа, проте мудрець зупинив їх,
– Він сказав чистісіньку правду! – зізнався Сократ. – Замолоду я дійсно виявляв і жадібність, і лють, і вередливість. Та згодом мені вдалося вгамувати власні пристрасті й виховати себе. Тому я став таким, яким ви мене знаєте.