Один чоловік дуже ревнував свою дружину й не відступав від неї ні на крок, побоюючись бути обдуреним. І от надумала дружина його провчити. Покликала сусіда, вмовила його заховатись у хліві, а сама заповзялася тісто вимішувати. Тим часом чоловік сидів коло неї і стежив не спускаючи ока. Аж раптом жінка каже:
– Треба мені надвір сходити. Розв’яжи мені мотузку на штанях, бо в мене руки брудні.
Чоловік виконав її прохання, і вона пішла собі. А повернувшись, сказала так:
– Запам’ятай, чоловіче, якщо жінка чогось хоче, вона неодмінно це отримає. Я ніколи тебе не обдурювала й дурити не збираюся, хоча могла би зрадити просто зараз. Ти й не відав, що в нашому хліві сидить сусід, тож я могла би любенько піти до нього. І тобі було би не в тямки, ба більше – ти сам з мене зняв одежину! То чи варто стежити за дружиною?!
– Пробач! – щиросердно мовив чоловік. – Тепер мені зрозумію, що перемудрити жінку неможливо!
Відтоді він довіряв своїй дружині й ніколи не ревнував її.