Один юнак прийшов до мудреця і запитав:
– Що я маю зробити, щоби набути мудрості?
Старий не дав йому відповіді. Тож, повторивши своє запитання кілька разів і піймавши облизня, хлопець повернувся додому. Наступного дня він знову завітав до мудреця з тим самим запитанням – і знов-таки не отримав відповіді. Попри це, юнак з’явився і третього дня, аби звернутися до старого:
– Скажи, прошу, ну як мені сповнитися мудрості?!
Тоді старий рвучко підвівся і попрямував до річки. Ступивши у воду, він поманив молодика за собою. Удвох вони сягнули певної глибини, і тоді старий занурив юнака у воду і тримав його там довгий час, попри те, що хлопець пручався і захлинався. Коли ж урешті-решт юнак вивільнився й відновив дихання, мудрець поставив запитання:
– Синку, чого ти бажав понад усе, перебуваючи під водою?
– Повітря! Тільки повітря! – палко вигукнув юнак.
– А хіба ти не прагнув грошей, влади, кохання, розваг? – хитро всміхнувся старий.
– Авжеж, ні! – витріщився хлоп. – Мені потрібне було лише повітря!
– Отже, – повів далі дід, – ти маєш прагнути мудрості так само, як щойно прагнув повітря. Якщо ти жадатимеш мудрості з такою силою, вона сповнить тебе сама!