Усе життя лев мріяв поласувати воловим м’ясцем, проте ніяк не міг подолати худобину. Урешті-решт він удався до хитрощів і запросив вола до себе на обід.
– Я спіймав тлустеньку овечку, – мовив лев, – то приходь, посмакуємо разом.
Віл повірив і завітав на гостину до лева. Але, помітивши неосяжні купи дров і неоковирні чавунні казани, він усе втямив і негайно пішов геть. Зауваживши, що обід тікає, лев гукнув:
– Гей, чому ти йдеш?!
– Бо я побачив, що ти збираєшся засмажити не вівцю, а вола, – відповів віл.