В одного господаря жили віслюк та кінь, проте доля в них була не однаковою. Коняка цілісінький день байдикувала у стайні, ласуючи вівсом. І щодня її купали, а тоді заплітали їй гриву, оздоблюючи стрічками. Натомість віслюк знемагав від важкої праці, адже від світання до світання господар змушував його тягати вантажі й при цьому геть не піклувався про нього.
Однак часи змінилися. Почалася війна, і господар поїхав верхи на коні битися з ворогами. У запеклій січі коняку підбили, і вона загинула. Дізнавшись про це, віслюк зітхнув:
– Я завжди заздрив цій коняці, проте моя доля склалася краще!
Отже, щастя й добробут заможних дуже примарні – подеколи простій людині таланить набагато більше.