Один віл так запишався власного силою та міццю, що вирішив відокремитися від стада і випасатися самотою. Він бо вважав, що не годиться такому величному звіру дружити та спілкуватися з пересічними волами, меншими і слабшими за нього. Мовляв, це принижує його гідність!
Та якось, усамітнившись на затишній галявині, він побачив лева. Той знав, що віл не має друзів і що ні решта волів, ні господар не захищатимуть його. Тому звір хвацько стрибнув на задаваку, ударив його лапою і вбив! І не знайшлося жодної тварини, жодної людинки, яка б охоче відборонила пихатого вола!