Жив колись вовк, що роздер силу-силенну овечок, спричинивши страждання багатьох людей. Та одного разу, відчувши докори сумління, вирішив він змінитись і припинити розбій.
Аби все було як годиться, пішов він до священика й попрохав помолитися за його грішну душу. Священик розпочав службу, а вовк тим часом стояв і ридав ридма.
Служба тривала довго. Священик сумлінно й від душі молився за те, щоби вовк змінився, адже той загриз безліч його овець. Зрештою грішник знудився і, визирнувши у вікно, побачив, як женуть додому овечок із пасовиська. Священик все молився й молився, а сірий крутився, топтався. зітхав – аж поки не вигукнув спересердя:
– Гей, ти, закінчуй мерщій! Бо через тебе я залишуся без вечері!