Один дзенський майстер невибагливо жив у крихітній халупі попід горою. Одного вечора він пішов, залишивши хату прочиненою, а тим часом до нього проліз крадій. Побачивши, що в оселі вчителя геть нічого немає, злодюжка розгубився і став, ошелешено роззявивши рота. У такому вигляді його й застукав господар.
– Ти подолав довгий шлях заради того, щоби навідати мене, – спокійно промовив чернець. – Тож я не маю права відпустити тебе з порожніми руками. Ось, будь ласка, візьми мій одяг!
Крадій був глибоко вражений! Безтямно прийнявши чернечий стрій, він тихенько пішов собі геть. А чернець – голісінький – сів на ґаночку і замилувався місяцем.
– Бідолаха... – замислено прошепотів він. – Як би я хотів подарувати йому отой місяць!