Якось один імператор поїхав навідати свого друга, одначе збився зі шляху. Шукаючи бодай когось, хто міг би підказати йому правильний напрямок, він урешті-решт зустрів хлопчину, який випасав коней.
– Чи не знаєш ти. як дістатися гори Чу-Цзи? – поцікавився імператор.
Хлопчик відповів, що знає дорогу, ба навіть відає, де живе його друг. «Що за дивовижне хлоп’я! – подумав володар. – Звідки йому відомо, до кого я прямую? Може, запитати його, як мені покращити життя у власній країні?..» І тоді він запитав про це вголос.
– Лиши світ таким, яким він є, – щиро порадив хлопець. – Нащо його чіпати?
– Справді, керувати країною – не твій клопіт, – пробурмотів володар. – Та все ж таки скажи, як мені бути?
Пастушок не хотів нічого казати, проте співрозмовник наполегливо повторив запитання.
– Керувати державою анітрохи не складніше, ніж пасти коней, – зрештою промовив хлопчик. – Мені достатньо усувати те, що для них шкідливо чи небезпечно, ось і все! Так само варто робити, керуючи країною.