Чимчикуючи селищем, майстер та його учень зупинилися в заїзді. Господар заїзду мав дві дружини: вродливу та негарну. Ту, що не мала показної зовнішності, він обожнював, а красунею нехтував. Майстер здивувався, чому він так ставиться до своїх жінок, і запитав, у чому річ.
– Бач, красуня повсякчас собою милується, і я не розумію, в чому її справжня врода, – відповів господар. – їй і власної любові цілком достатньо. А друга жінка поводиться сором’язливо і невибагливо, тому вона мені люба та мила, і я зовсім не бачу її зовнішніх недоліків.
Почувши це, майстер звернувся до учнів:
– Затямте, ваші вчинки мають бути гідними, а ви самі не повинні бути самовдоволеними. Тоді вас любитимуть усюди, куди би ви не прийшли!