Колись давно жив собі великий шах. Найкоштовнішою оздобою його палацу вважалися дві вази – справжній витвір мистецтва! Встановивши їх у найбільшій залі, шах міг годинами милуватися їхньою вишуканою красою.
Та одного разу сталося лихо: одна з ваз впала й розкололася на друзки. Шах був затужив, але потім наказав відшукати майстрів, які змогли би відновити вазу.
Невдовзі такі майстри знайшлися. Вони працювали цілодобово довгий час, допоки ваза не була зібрана. Зовні вона не відрізнялася від другої, проте мала один суттєвий недолік: вода не трималася в ній, а сочилася доти, доки ваза не порожніла. Та попри це, вона набула неоціненного досвіду – бути розбитою і знову зібраною.