Розмовляючи з Конфуцієм про управління державою, один володар запитав:
– Чи має сенс покарати на смерть усіх непутящих заради зближення з тими, хто має чітку путь?
– Твої руки тримають усі віжки, – мовив мудрець, – то навіщо ж когось карати? Варто тобі самому захопитися добрими справами, і весь народ тут-таки візьметься робити добро. Доброчинство шляхетної людини – це вітер, а прості люди – то трава, що слухняно схиляється під вітром.