Якось мандрівний чернець зустрів на дорозі селянина, який сидів похнюпившись і ридма ридав.
– Наскільки велике твоє горе? – запитав чернець. – Чи можу я чимось допомогти?
– Горе моє важче за скелю і глибше за океан, – відказав неборака. – Поміж мешканцями мого села та сусіднього тижнями точиться запекла війна за плідну ділянку землі в долині. Усі ми приречені на зубожіння та розорення. У моєму селі немає ані зернятка рису, а на останні гроші я мушу купити зброю, щоби боронити долину...
– Я допоможу припинити ваш розбрат, – пообіцяв чернець. – Тільки посприяй мені в цій справі.
– Розраховуй на мене в усьому, добрий чоловіче, – пожвавішав селянин. – Що накажеш робити?
– Цієї ночі ти маєш спалити своє село, а я влаштую пожежу в сусідньому, – проголосив чернець.
– Ти радиш мені скоїти такий жахливий злочин?! – перелякано витріщився чолов’яга. – А я був побачив у тобі рятівника!
– Зло заради усунення ще більшого зла завше обертається на добро, – тихо відказав чернець. – Затям це і зроби, як я порадив.
Селянин зрозумів, що має справу з великим мудрецем, рівних якому не знайдеш у всій Піднебесній. Тому тієї ж ночі він виконав наказ старого і підпалив власне село. Обидва ворожих села спалахнули, мов тріски, із хат повискакували перелякані й розлючені мешканці, впевнені, що пожежа – справа рук зловорожих сусідів. Проте, побачивши, що інше село також охоплене вогнем, суперники припинили звинувачувати один одного й одностайно заповзялися гасити пожежу.
Коли вогнище вщухло, на дорозі між двома селами з'явився чернець.
Люди тут-таки оточили його, а він і мовив:
– Ваша нескінченна ворожнеча викликала з безодні пекельного духа! Якщо ви не припините розбрату, то невдовзі всі загинете від його нищівного подиху. Щоби дух вогню більше не турбував ваші села, вам слід гуртом спорудити на річці гатку, і тоді на місці нічиєї землі утвориться чудовий ставок. Воду ви зможете використовувати для поливу, а спійману рибу ділити поміж усіма мешканцями навколишніх поселень.
Люди щедро нагородили ченця і негайно заходилися гатити річку. Відтоді колишні ворожі села стали єдиним заможним містом.