Одного разу поцупив сірко у м’ясній ятці добрячий шмат яловичини. Добіг із нею до річки, сів на бережечку – аж раптом побачив у воді своє відображення! Вирішивши, що то інший пес із більшим шматком м яса, сірко запалився бажанням привласнити ще й ту яловичину.
Отож, залишивши своє м’ясо на травичці, він стрибнув просто в річку, на відображення... А тим часом ворона, що за ним спостерігала, схопила із трави покинутий шматок і понесла у своє гніздо.
Усвідомивши власну помилку, сірко повернувся на те місце, де залишив м’ясо, але нічого не знайшов. Було та й загуло! Тоді горопаха подумав: «Ну от, погнався за більшим шматком, а не дістав жодного...»