Один чоловік запросив майстра пофарбувати човен. Однак під час роботи човняр помітив діру у днищі й вирішив негайно залатати її, а вже тоді продовжити фарбування. Коли все було готово, господар подякував майстрові, розрахувався і повернувся до своїх буденних страв. А наступного дня він примчав до човняра і сунув тому ще один мішечок золота.
– Спасибі вам за ремонт, – мовив чоловік і вклонився.
– Але ж учора я вже отримав свою платню! – здивувався майстер.
– Так, учора я заплатив вам за фарбування, – пояснив гість, – а сьогодні за те, що залатали діру.
– Тю, та це ж дурничка! – всміхнувся човняр. – Це не забрало в мене ані часу, ані сил! Я й на думці не мав вимагати грошей за таку дрібноту…
– Ця дурничка, як ви кажете, врятувала моїм дітлахам життя, – видихнув чоловік. – Я геть забув про діру і занурився в буденні клопоти, а тим часом мої малі взяли човен і вийшли в море. Я був у відчаї, думав, що вони загинули... А потім ці шибеники повернулися цілими й неушкодженими, і я зрозумів, що це лише завдяки вам!