Один рабин був дуже мудрим та освіченим, однак негарним з лиця. Тим не менше завдяки своєму розуму він здобув пошану самого імператора! Якось, завітавши до палацу, ребе наштовхнувся на доньку володаря, і та заповзялася кепкувати і глузувати з нього:
– Ой леле! Такий блискучий розум – і в такій убогій оболонці!
Проте ребе не знітився і запитав:
– Скажи-но мені, принцесо, в яких глеках твій батько зберігає вино?
– У керамічних, ясна річ, – відказала дівчина. – Адже всі зберігають вина лише в таких глеках!
– Та невже?! – вишкірився мудрець. – Тільки простолюдини тримають цей напій у таких убогих судинах. А царським винам належить зберігатися в дорожчому посуді!
Принцеса засмутилась і тут-таки наказала челядникам перелити все вино до золотих глеків. Та невдовзі вона з подивом виявила, що все вино скисло!
Тож, здибавшись із ребе наступного разу, принцеса обурилася:
– Що за дурну пораду ти мені дав! Знаєш, що сталося з нашим найкращим вином? Воно скисло!
– Зате ти сама переконалася, що вино ліпше зберігається в простому, неоковирному посуді, – всміхнувся ребе. – Те саме стосується і мудрості, і знань.