Жили собі двоє друзів. Якось, мандруючи країною, вони засперечались, і один із них дав ляпаса іншому. Не промовивши ані слова, той узяв гілочку і написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса».
Потому приятелі продовжили шлях і надибали оазу, в якій вирішили скупатися. Однак під час купання той, хто дістав ляпаса, почав тонути. Якби друг не врятував його, було б йому непереливки. Тож, отямившись, він висік на камені надпис: «Сьогодні мій друг врятував мені життя».
Зауваживши це, той, хто вдарив, а потім врятував, поцікавився:
– Коли я тебе образив, ти зробив напис на піску, а коли допоміг – на камені. Чому?
– Коли друг мене кривдить, я маю написати про це на піску, щоби вітер швидше розвіяв погані спогади. А коли мій друг робить добро, я повинен викарбувати це на камені, аби ніхто й ніколи не зміг стерти приємних споминів!