Одного разу великий Будда мовив своїм послідовникам:
– От уявіть собі мандрівника, на шляху якого трапився широкий і бурхливий потік. З одного боку на нього чекає небезпека та загибель, а з іншого – спокійний, безпечний берег. Проте ані човна, ані мосту, щоби дістатися протилежного берега, поблизу немає. І от, припустімо, мандрівник вирішив спорудити пліт. Нарубав дров, скріпив їх поміж собою, а затим спустив пліт на воду і вдало перетнув потік. Але, зійшовши на берег, він раптом подумав: «Цей пліт дуже добре прислужився мені! То візьму його на плечі й продовжу мандри разом із ним!» Як гадаєте, правильно він зробив чи ні? Хіба було б не ліпше, якби той чолов’яга сказав собі: «Пліт став мені у пригоді, проте я залишу його тут і піду далі без нічого!» Так само слід учинити з моєю наукою. Бо вона є лише засобом для досягнення свободи і аж ніяк не довічною ношею.
Комментариев: 1 RSS
1 Генріх 14-01-2023 22:20
Дуже глибоко. Дякую, Будді! Дякую!