Один дука прийшов до Будди і сказав:
– Я дуже заможний, але дітей у мене нема, а моя дружина віддала Богові душу. Тож я дуже хочу допомогти злидарям і всім, хто потребує допомоги. Тільки скажи, що я маю робити?
Почувши цю оповідь, Будда засмутився, і його щокою скотилася сльоза. Здивований такою реакцією, гість запитав:
– Чому на твоїх очах сльози? Чому ти так затужив?
– На превеликий жаль, наразі ти не зможеш нікому допомогти, – скрушно похитав головою мудрець. – Адже спершу ти маєш допомогти самому собі. Твій головний метал ще не став золотом. Ти не здатен зробити нічого милосердного, бо дієш несвідомо. А будь-яка добра справа потребує свідомого виконання.