Якось Будда дізнався про те, що один мудрець досяг просвітлення, і подався навідати його. Поштиво уклонившись, Будда торкнувся чолом ніг мудреця – а коли випростався, то з подивом побачив, що просвітлений також віддав йому уклін.
– Що ти робиш?! – скрикнув Будда. – Те, що я схиляюся перед тобою, цілком слушно, але ж ти не маєш уклонятися мені!
– Станеться величезна помилка, якщо ти торкнешся моїх ніг, а я твоїх – ні, – тихо мовив мудрець. – Схилившись перед тобою, я лише підкреслюю, що ти вчинив правильно, коли поклав уклін переді мною. Але не думай, що ми дві різні людини. Насправді я – твоя часточка, яка трішечки випередила тебе. Тож не варто вважати, що я – мудрий, а ти – невіглас. Це всього-навсього питання часу. Невдовзі ти також досягнеш просвітлення. Адже, коли права нога ступає вперед, ліва завше наздоганяє її. Загалом, вона лишається позаду виключно для того, щоби права нога мала змогу зробити перший крок.