Якось до даоського ченця завітав чоловік і поскаржився, що, попри всі намагання, йому ніяк не вдається осягнути мудрості світу. Це його дуже засмучувало, тому він звернувся по допомогу до мудреця.
Чернець зголосився зарадити небораці, проте за однієї умови: той виконуватиме всі його завдання. Чоловік погодився.
Спершу мудрець відіслав гостя на берег річки, щоби той сидів і слухав, як співає вода. Чоловік сидів-сидів, однак ніякої мудрості не відчув. Тому, повернувшись увечері до ченця, він лише розгублено стенув плечима.
Тоді мудрець наказав йому дивитися на багаття, але вранці чоловік знову пожалівся, що не відкрив світової мудрості. Чернець замислився, а третього дня порадив гостю:
– А ти подивися в себе! У тебе всередині ховаються всі твої сумніви!
Чоловік дослухався його поради – і побачив у собі чарівний, розмаїтий світ власної душі. Тієї ж таки миті він осягнув усю мудрість світу, що створив у кожній людині відображення Всесвіту! Відтоді душа чоловіка сповнилася спокою.