Один китайський мандарин із провінції Лю вирушив зустрічати заморську пташку, що залетіла до його царства. Провівши гостю до палацу, володар улаштував на честь неї гучний бенкет. Із цього приводу були зарізані віл, вівця та порося, а на самому бенкеті грали талановиті музики, які створювали свої мелодії під імператорським наглядом.
Одначе пташка позирала на все це вкрай неуважно і геть нічого не їла. Сумна й невесела, вона не торкнулася жодного шматочка м’яса і не вихилила жодного келишка вина. А за три дні бідолашка померла...
Усе це трапилося, бо мандарин годував пташку тим, що споживав сам. Він не взяв утямки, що із цим створінням слід поводитися як із птахом, а не як з імператором.