Спекотливої літньої ночі вся родина спала в садочку. Аж тут мати побачила, що її син та немила їй невістка сплять, міцненько обійнявшись. Дивитися на це було понад її сили, тому вона розтермосила молоде подружжя й зарепетувала:
– Хіба можна в таку спеку притискатися одне до одного?! Це ж згубить вас обох! Ну ж бо, лягайте поодинці!
Між тим в іншому куточку саду спала її дочка з улюбленим зятем. Проте ці молодята спочивали окремо одне від одного, тож мати підійшла до них навшпиньках і турботливо прошепотіла:
– Мої дорогесенькі, надворі така холоднеча, а ви спите нарізно! Чом би вам не зігріти одне одного в теплих обіймах?..
Такі слова дуже обурили невістку, і вона, випроставшись, голосно промовила:
– О, всемогутній Аллах! Незбагненні дива твої! В одному саду – такий різний клімат!