Одного прохолодного вечора падишах та його візир прогулювалися пишним весняним садом, слухаючи мелодійні переспіви пташок. Аж раптом падишах запитав свого супутника:
– Як ти гадаєш, хто в усьому світі головний?
Візир тут-таки допетрав, на що натякає володар, і подумав: «Напевно, він запишався своєю владою і хоче, аби я назвав його головним. А дзуськи!»
– Гадаю, пане, світ обертають малі діти, – мовив він.
– Як так?! – здивувався падишах. – Хіба може нерозумна дитина бути головною?
– Я можу вам довести! – пообіцяв візир.
За кілька днів він з’явився в палаці з маленьким шибайголовою на руках. Посадовивши малого на коліна, падишах заповзявся бавитися з ним.
А малюк так розійшовся, що вчепився володарю в бороду і як потягне! Як смикне! Падишах ледь-ледь визволився, а тоді напосівся на свого помічника.
– Нащо ти притягнув сюди цього шибеника? З ним же неможливо впоратися!
– От бачите, володарю, – посміхнувся візир, – нікому в світі
не дозволено смикати вас за бороду, а ця дитинка взяла й посмикала! Отже.
виходить, саме вона і є головною у світі!