Коло палацу одного раджі був гарний ставок, куди щовесни прилітали білі лебеді. Проте інколи ці дивовижні птахи оминали ставок раджі, влаштовуючи гнізда на високогірних озерах. У такому випадку подейкували, що рік буде невдалим.
Однієї весни володар вирішив ушанувати лебедів і наповнити свій ставок молоком. Задля цього він наказав кожному селянину вилити у став цеберко молока. Але над ранок раджа виявив, що його водоймище по вінця повне води! Порозпитувавши підлеглих, раджа виявив, що кожен із них вилив у став не молоко, а воду...
– Ой, лишенько, либонь, я геть не знаю власних людей... – забідкався володар.
– Люди скрізь однакові, – втішив його мудрець. – Кожен гадає: «Якщо всі перехилять у ставок по цеберку молока і лиш я виллю воду – ніхто нічого не помітить! Адже вода просто розчиниться у молоці!» Та біда в тім, що так подумали геть усі!