До однієї дівчини залицялися троє друзів. Дівчина була чесна, чемна і працьовита, до того ж посаг мала нівроку. Тож друзі заходилися навідувати її з подарунками. Однак час спливав, а жоден із них так і не став нареченим красуні. Зрештою мати сказала їй:
– Ну чого ти крутиш тими парубійками? Обери когось із них, адже кожен може стати для тебе гідним чоловіком.
– Але я не знаю, кого обрати! – розпачливо скрикнула дівчина. – Допоможи мені!
Тоді мати вирішила влаштувати хлопцям випробування. Коли юнаки вкотре завітали на гостину, вона заховала доньку, сказавши, буцімто дівчина знагла померла, тож наречені можуть забрати всі свої подарунки.
Два хлопці скрушно похитали головами, одначе прийняли дари назад.
– Нам дуже прикро, що така гарна дівчина померла, – промовили вони. – Проте на світі знайдеться ще багато красунь, яким би сподобались оці подарунки. Заручимося з кимось із них!
Потому вони пішли, а третій хлоп тужливо зітхнув:
– Така, як твоя донька, була єдина. Я міг би одружитися з іншою, та мені потрібна лише вона!
І він повернувся додому, нічого не забравши.
Невдовзі мати знову покликала всю трійцю і проголосила:
– Моя донька жива-здорова! Але тільки один із вас тяжіє до неї, а не до її посагу. От йому я і віддам дочку!