Одного дня великий індійським цар Ановширван, відомий також під прізвиськом Справедливий, вирушив у велику прощу країною. І от, проминаючи голий пагорб, випечений палючим сонцем, цар побачив на ньому старого. У супроводі почту Справедливий наблизився до діда й виявив, що той саджає молоді саджанці!
– Гей, діду! – звернувся цар. – Що ти робиш?
– Саджаю горіхові дерева, – спокійно мовив дідусь.
– Але нащо?! – здивувався цар. – Адже ти вже такий старий, що й відпочити в затінку цих дерев не встигнеш! А вже плодів їхніх скуштувати й поготів...
– Ге... – озвався дід, зиркаючи на почет. – Я споживав плоди дерев, посаджених моїми попередниками. Тож тепер мушу посадити дерева для того, аби мої наступники також могли попоїсти плодів...