Якось до однієї селянської хати постукав дервіш і спитав, чи знайдеться для нього шматочок хліба.
– Хіба тут пекарня? – глузливо запитав господар хати.
– Тоді, може, ви почастуєте мене хрящиком?
– Це не м’ясна лавка, чоловіче, – сердито мовив господар.
– Трохи борошна?..
– Де ти бачиш млин?!
– Води?..
– Еге, якщо ти знайдеш тут криницю...
Отож, чого б не попрохав дервіш, жадібний господар відмовлявся його пригощати – лише кепкував. Урешті-решт дервішеві урвався терпець, і він, заскочивши до хати, задер поли халата і всівся так, ніби збирався випорожнитися.
– Гей, ти що?! – вирячився на нього скнара. – Припини оце негайно!
– Стули пельку, жалюгідний чоловіче, – спокійно відказав дервіш. – Це місце ідеально пасує для того, аби вдовольнити свою потребу. Тут немає нічого живого, тож не завадило би накидати трішечки добрив!