Жили собі двоє євреїв і були вони сусідами. Один із них був великим знавцем Тори, а інший – пересічним злиденним робітником. Учений сусід прокидався ще вдосвіта і квапився до синагоги. Минали години занять, потім наставав час тривалої молитви, а тоді єврей ішов додому, нашвидкуруч снідав і повертався до синагоги, аби вправлятися там до обіду. Потім він чимчикував на ринок, де укладав дрібні угоди, що забезпечували його коштами на задоволення щоденних потреб. А далі знов ішов до синагоги, щоби ввечері, після молитви, сісти за священні книжки і студіювати їх аж до півночі.
Бідний єврей також прокидався з першими півнями, проте його злиденне становище не дозволяло йому приділяти час вивченню Тори. Попри важку й марудну працю, цей чолов’яга заробляв так мало, що йому ледь-ледь вистачало на шматок хліба. Поспіхом помолившись на світанні, він брався до роботи, що тривала цілісінький день і майже всю ніч. У суботу, коли в нього нарешті з’являлася можливість взяти до рук книжку, горопаха тут-таки засинав від утоми.
Зустрічаючись зі злидарем на подвір’ї, учений сусід кидав на нього сповнений пихи погляд, а тоді з утіхою повертався до своїх праведних клопотів. А бідолашний трудівник лише скрушно зітхав...
Та кінець кінцем обидва сусіди завершили свій земний шлях, і їхні душі постали перед Небесним Судом. А там, як відомо, життя кожної людини зважується по зернятках на терезах Божественного Правосуддя.
Коли судили вченого, на одну шальку терезів янгол поклав головні його чесноти: досконале вивчення Тори, тривалі молитви, стриманість і чесність. А на іншій шальці опинилася одна-єдина річ – пихатий погляд, яким учений змірював сусіда. Під вагою цього погляду друга шалька почала опускатися, допоки не опинилася нижче від першої.
Потому перед Божим Судом постав бідний сусід. Його жалюгідне, духовно нікчемне життя легко вмістилося на одній шальці, а тужливе зітхання, яким цей неборака проводжав свого розумного сусіда, – на іншій. Проте саме цей подих і врівноважив усе, що лежало на протилежній шальці, виправдавши недбалі молитви й полегшивши тортури злиднів, зазнані бідахою за життя.