В одному місті жив собі дуже бідний літній єврей. Почув якось про його мудрість цар і вирішив завітати до нього.
– Чим же ми частуватимемо гостя? – запитала його дружина. – Адже у нас нічого немає, крім останнього кавуна!
– Принеси те, що у тебе є, і зроби так, як я скажу, – відповів єврей.
Отже, коли прийшов цар, жінка винесла кавун. Господар узяв його до рук, помацав, повертів, а тоді віддав дружині зі словами:
– Ми маємо кращого кавуна. Принеси його!
Жінка слухняно забрала кавун, а за короткий час винесла його знову. Чоловік удруге добряче його роздивився, ба навіть постукав по ньому, а потім наказав дружині принести ще ліпший. Жінка знову забрала кавун, щоби невдовзі принести його назад. Зрештою чоловік висловив своє задоволення і, покраявши кавун на скибочки, заповзявся пригощати царя.
Закінчивши розмову, цар повернувся до палацу веселим і задоволеним. Йому дуже сподобалася гостинність старого єврея! Він так і не довідався, що в домі старого був лише один-єдиний кавун!