На званому обіді дука Ксанф хильнув зайвого і заповзявся вихвалятися:
– Людина може все! І я також здатен на все!
– А море вип’єш? – глузливо запитали гості.
– Авжеж! – ударив себе у груди Ксанф.
Отож увечері він заклався, що вихилить море, а вранці, протверезівши, жахнувся і звернувся до свого мудрого раба Езопа за порадою.
– Як вийдеш на берег моря, – промовив Езоп, – то зразу скажи, мовляв, я обіцяв випити лише море, а не річки, що впадають у нього; тож загатіть усі річки, щоби вони не текли до моря, і тоді я виконаю обіцянку.
Ксанф дослухався цієї поради, і всі здивувалися його несподіваній мудрості.