Якось свиня пожалілася корові, що до неї погано ставляться:
– Люди завжди кажуть про твою неземну доброту і лагідні очі. Звісно, ти годуєш їх сметаною, молоком та маслом, але ж я даю більше! Усі полюбляють мої ковбаски, шинку та відбивні, шкіру і щетину, ба навіть ніжки мої можна варити та їсти! Попри це, ніхто мене не любить... Чому, га?
– Може, тому, – помізкувавши, промовила корова,– що я все це даю ще живою?