Один старий художник сказав якось своїм учням:
– Я навчав вас упродовж трьох років. А тепер ідіть і шукайте скарби світу!
– Які скарби ти маєш на увазі, вчителю? – здивувались учні.
– Скарби мудрості, віри, краси, працьовитості. Якщо вам вдасться відобразити на ваших картинах ці почуття, вони стануть справжніми й незабутніми шедеврами!
– Учителю, ви забули назвати кохання, – зауважив наймолодший учень.
– Таємниці людського життя незбагненні, але таїна кохання – найзагадковіша, і осягнути її найважче. Лиш той, хто кохає всім серцем, здатен її відкрити, – замислено відказав майстер.
Рівно за рік учні повернулися до вчителя і показали йому свої роботи. Більшість картин виявилися такими гарними, що викликали щире загальне захоплення!
Проте серед усіх тих витворів мистецтва не було жодного жіночого обличчя. Єдиним, хто написав портрет дівчини, виявився наймолодший учень. Притиснувши до грудей букетик ромашок, красуня посміхалася...
– Я осягнув таїну кохання, вчителю! – радісно вигукнув хлопець.
– І де ж тут кохання? – насмішкувато запитав майстер.
– Воно живе в моїм серці, – зашарівся юнак. – Проте блискітки цього почуття мерехтять в очах моєї коханої, палахкотять на її щічках і ховаються в її чарівній посмішці!
Після цих слів і учні, і майстер довго дивилися на обличчя дівчини, не маючи змоги відірвати від нього очей.
Тюльпан і дитина
Давним-давно у кожнім пуп’янку тюльпана оселилося щастя. Тож. побачивши, як розкривається пуп’янок, можна було би взяти те щастя собі!
Найдужче дістати шматочок щастя кортіло одному султанові. Тому він наказав посадити у своєму саду якомога більше тюльпанів і щоночі випускати на квітник черепах зі свічками на панцирах – аби вже точно не проґавити розквіт пуп’янків.
На честь тюльпанів придворні поети складали вірші та пісні: митці сподівалися, що квітам сподобається така пошана, і вони віддадуть за те крихітку свого щастя. Щовечора вродливі панянки приносили у глеках воду з найчистіших джерел, щоби полити тюльпани й отримати за це краплинку щастя. Проте нікому не вдавалося побачити, як розпускається пуп’янок...
Та одного разу до тюльпана підійшов малюк. Він посміхнувся квітці, і сталося диво! Відчувши чисту душу й безтурботну радість, пуп’янок розкрив свої пелюстки і таким чином подарував щастя дитинчаті!