Один єврей прийшов до рабина і почав жалітися, що йому дошкуляють брудні думки й збочені фантазії, заважаючи зосереджуватися на праведних та святих речах. Рабин на це мовив:
– Тобі слід поїхати до мого приятеля, що живе в іншому місті. Він тримає шинок на околиці, тож завітай до нього.
Єврей дослухався поради і негайно вирушив у дорогу. Однак шинку він дістався вже поночі, тому, як не стукав, як не грюкав у двері, ніхто йому не відчинив. Довелося горопасі сидіти на ґанку аж до світання.
Уранці шинок відчинили. Єврей ступив досередини і попрохав прихистити його на кілька днів. Господар не відмовив, однак упродовж того часу, що пробув у нього непроханий гість, він не озвався жодним словом. Ані порад, ані мудрих напучувань. Єврей так і не допетрав, що йому тут робити, тому невдовзі вирішив повернутися додому. Уже стоячи на порозі, він запитав господаря:
– Мені порадив приїхати до вас мій рабин, але я не втямив, навіщо?..
Тоді шинкар урешті-решт заговорив до нього:
– Усе дуже просто. Він зробив це задля того, аби ти зрозумів: коли людина – господар власної оселі, непрохані гості до неї не вдеруться!