Один злидар, вештаючись ринком, знайшов шкіряну калитку. Зазирнувши досередини, він побачив сотню золотих монет. Але тієї ж миті неподалік пролунав лемент якогось торговця:
– Увага! Нагорода! Нагорода очікує того, хто знайде мою шкіряну калитку!
Злидар був дуже чесною людиною, тому негайно пішов до торговця і віддав йому свою знахідку.
– Ось твоя калитка, – промовив він. – Я можу дістати винагороду?
– Винагороду?! – підступно Захихотів торговець, перераховуючи гроші. – У загубленій мною калитці було двісті золотих монет. Тож ти поцупив більше за можливу винагороду! Іди геть, бо покличу охорону!
– Я – чесна людина, – відказав злидар. – Тож ходімо вирішувати це питання в судді!
Терпляче вислухавши обох чоловіків, суддя проголосив:
– Я вірю вам обом. Але справедливий суд можливий! Торговцю, ти сказав, що в загубленій тобою калитці було двісті монет золота. Проте калитка, знайдена цим неборакою, містила лише сотню монет! Отже, це не та річ, яку ти загубив.
Із цими словами суддя простягнув калитку разом із грішми злидареві.