Двоє чоловіків прийшли до рабина й попросили пояснити різницю між добром і злом.
Один із них вважав себе великим грішником, оскільки ще замолоду, посварившись із близьким другом, зопалу вдарив його важким ціпком і вбив. Відтоді сумління безупинно шматувало його душу.
Другий чоловік вважав себе майже безгрішним, бо не пам’ятав за собою жодного лихого вчинку. Мовляв, якщо й водилися за ним якісь дрібненькі грішки, то їх давно вже вітром видмухнуло з його пам’яті.
Вислухавши обох відвідувачів, рабин звернувся до того, який потерпав від непрощенного гріха:
– Сину мій, піди на поле, розташоване по той бік дороги, візьми там найбільшу брилу, яку лише знайдеш, і принеси мені. А ти, – мовив він тому чоловікові, який не сумнівався у своїй безгрішності, – іди на те саме поле і набери дрібненьких камінців. І якнайбільше – стільки, скільки подужаєш донести!
Не марнуючи часу, чоловіки заповзялися виконувати доручення, а коли повернулися, рабин дав їм нове завдання:
– А зараз віднесіть ці каменюки назад і покладіть точнісінько на ті місця, де взяли. Потому вертайтеся до мене.
І знов чоловіки пішли на поле – тепер уже з ношею. Той, що приніс рабинові велику брилу, легко знайшов те місце, де вона лежала, і поклав назад. А його супутник ніяк не міг згадати, де він брав свою дрібноту, тому повернувся до мудреця, не виконавши завдання.
Побачивши його, рабин анітрішечки не здивувався і проголосив:
– Людські вчинки схожі на оте каміння. Добре тому, чия совість обтяжує його, як велика брила. Бо тоді гріх відпуститься легше, а розкаяння прийде швидше, очистивши й оновивши душу самого грішника. А ось тому, хто не зауважує своїх нібито незначних помилок, буде лихо! Не помічаючи власних гріхів, він і вибачення не попросить.
Один розумний і дуже освічений, проте жадібний єврей прийшов до рабина і мовив:
– Подейкують, ніби ти, вельмишановний рабине, маєш чарівні ліки, якими зцілюєш людям душу и тіло. То дай мені таких ліків, щоби я почав боятися Бога!
– Для того, аби спонукати тебе боятися Бога, я не маю засобу, – похитав головою мудрець.– Та якщо хочеш, я дам тобі ліки, що допоможуть полюбити Його!
– О, цього я прагну понад усе! – вигукнув гість. – Будь ласка, поділися зі мною такими ліками!
– Ці ліки – любов до ближнього! – відповів рабин.