їхав один дука в розкішній кареті, запряженій шістьма породистими кінь-ми. Аж раптом карета загрузла у трясовині, і як би завзято не хльоскав коней візник, зрушити їх з місця не вдавалося. Тим часом повз багатія їхав бідний селянин. Попри те, що його віз тягнули всього дві конячки, трясовину він проминув без зусиль. Глибоко вражений, дука запитав:
– Як тобі це вдалося? Шестеро моїх породистих коней застрягли, а двоє твоїх простачків легко виїхали! У чому сила твоєї худоби?
– Розумієш, – озвався селянин, – твої коні, хоч і могутні самі по собі, належать до різних порід, тому не мають зв’язку між собою. Кожен вважає себе кращим за інших і тягне туди, куди йому заманеться. Хльоснеш одного, а другий лише радіє... Натомість мої коники хай і прості, та однієї масті. Це кобила зі своїм жеребчиком. Отож покажеш батіг одному з них – і другий тут-таки поквапиться допомогти.