Один рабин із ранку до ночі приймав відвідувачів, тому не мав часу ні читати, ні споглядати, ні молитися. Думав він, думав, що з цим робити, аж раптом його осяяла чудова ідея! Написавши цидулку: «За два питання – сто золотих монет», рабин повісив її собі на двері.
Звісно, відтоді вільного часу в нього стало вдосталь. Та одного дня якийсь дука запитав його:
– Рабине, ось тобі сто золотих монет, але скажи, чи це не завелика платня для двох запитань?
– Таки-так, ти маєш рацію, – покивав рабин, –- то яке твоє друге запитання?